Село то гине... Гине і країна...
І всі тікають у міста...
І ті хатиночки - руїна...
І цілі села... Пустота...

А що там є? Да так, нічого...
Пусті хати.... Розваляні хати...
І дожились уже до чого?
До того - правди не знайти....

Села пустують... З ними й ми,
бо лиш село історію всю знало...
І всі пісні... І всю ту правду ми
не знаємо, ламаємо начало....

Начало роду нашого народу,
бо лиш село колись-то розквітало...
А зараз що? Нема того народу...
І все пропало... Все пропало...

І як писав Кобзар старий
"Неначе писанка село"
І знають всі: старий, малий
Що все було... що все було...

А зараз що? нема нічого...
Немає писанків-села...
Житя веде лиш до пустого...
І всіх у місто повела...

Народ вмирає, пісня теж вмирає...
Бо лиш село не забуває
Село вмирає... Більш не має
Всіх тих, хто ще їх пам’ятає...