І знов Різдво прийшло у наший замок,

Хоч рік пройшов не так як всі….

І як багато зараз чорних рамок,

Таке не снилось нам у сні…

Та в Новий Рік вас замок зустрічає,

І хай же мир панує на землі!

Багато щастя вас в житті чекає,

І радість не загубиться в імлі!

І в Дубні вас завжди зустрінуть,

Чи перший раз ти тут, чи ні…

Вже сотні літ у замку нашім плинуть,

І в час спокійний, чи у час війни…

Десятки, сотні, тисячі людей

Щорічно тут вас зустрічають…

Чекає вас багато ще ідей,

І зустрічі веселі вас чекають….

Я не кричу, що я тебе кохаю,
І це тобі я рідко так кажу....
Та щастя нам завжди бажаю,
І в Бога я за двох прошу...

Я не кричу, що ти єдина,
Бо знаєш правду ти сама...
Ти моя муза, ти - перлина,
І не люблю, коли сумна...

Та часто біль тобі приношу...
І часто плачеш по ночах...
Та знов пробачити я прошу,
І знов приходиш ти у снах...

За час, проведенний без тебе,
Багато що я зрозумів...
Без тебе світ як сіре небо,
І як я зрадити зумів!?

Пробач за все... пробач придурка...
Такий я є, не зміниш вже мене...
Я знаю, плаче вже за мною дурка...
І участь ця мене вже не мине...

Сьогодні ви святкуєте весілля,
І це для вас прекрасний день життя...
І вже давно гуде застілля,
Бо ви тепер одна сім'я...

Бо ви тепер одна родина,
І з цим вітаємо ми вас...
Та хай блистить немов перлина,
Сім'я нова, що радує так нас...

Ми вам бажаєм радості й любові,
Щоб успіх освітив вам шлях...
І щоб не чули злості у розмові,
А чули милість у словах...

І щоб ви знали щастя неземне,
Щоб дні проходили немов би свято...
І щоб кохання в вас було одне,
І з цим вітаємо вас радо...

А ще бажаєм вам добра,
Грошей, щоб кури не клювали...
І затишку сімейного, тепла,
І по житті щасливо ви гуляли...

І діточок бажаєм вам багато,
Немов піщинок по усій землі...
І щоб ростили їх завзято,
Знайшли покликання в житті...

Багато можна ще вам побажати,
Та лиш одне бажаємо всі ми:
щоб сталось так, як мрієте бажати,
Щоб ви жили щасливими людьми!

Сестрі.. хоч не по крові...

Я бачу сльози в тебе на очах,
Хоч сильна духом, я це знаю...
А скільки сліз пролито по ночах,
З словами: "Я тебе кохаю"...

Не пара він тобі, пробач...
Та лиш тебе він не кохає...
Тебе ігнорить? Ось побач,
Що він звінка і не чекає...

А ти страждаєш, віриш в те,
Що буде він завжди з тобою...
Та знову він мина тебе,
Ти знов одна.. Сама з собою...

Ти не одна! Бо я завжди з тобою!
Хоч я далеко, та в душі - завжди...
За тебе стану я горою,
Хоч інколи не зможу я прийти...

З тобою - друзі, вірні і надійні,
Тож викинь помисли дурні!
Хай будуть почуття тобі покірні,
Не буде злості більше і брехні!

Усе владнається, повір моїм словам,
Не дарма вірш я написав для тебе...
Знайдеш кохання! не кінець віршам,
З яких візьмеш багато що для себе...

Солдат... Це гордо так звучить...
Солдат... Не легка ця робота...
Для тих, хто день і ніч не спить...
Для тих, хто мерзне у окопах...

Солдати наші! Я пишу від групи,
Від нас, студентів, що чекають вас...
Ми з вами завжди, пам’ятайте друзі,
Ми брат за брата! І пробачте нас...

Пробачте ви, що ми святкуєм свято,
А вам не солодко на Сході у снігу...
Та вас вітають друзі, батько й мати...
І їх слова: "Не попади в біду.."

Ми всі чекаєм вас живими,
Зі святом вас! Вертайтеся живі...
Хай зникне ворог з наміром лихими,
Хай Миколай вас захистить в війні!

Хай пуля вас минає стороною,
Снаряд ворожий не поцілить в вас...
Хай ворог упаде на землю головою,
Хай небо буде мирне повсяк час!

Хай Миколай здійснить усі бажання,
Хай вас зігріє всім своїм теплом,
І хай не буде стогіну й страждання,
І ця війна вам буде тільки сном!

Я не поет! Звичайна я людина...
І не вірші, а це душа моя...
І ці рядки вже точно не перлина,
А просто думи про важке життя...

Простий я хлопець, мало ще прожив,
Та я вже бачив горе, біль і радість...
Я бачу те, чого не бачиш ти....
І це прокляття в мене, а не святість...

Я бачу світ ненависний і лютий,
Людей, що нехтують життям....
Де Прометей до скелі ще прикутий,
Де зла бажають навіть і батькам...

Де брат на брата йде війною,
Батьки з дітьми - найзліші вороги...
Де важко жити людям із любов’ю,
Де тихо шепчуть: "Боже збережи"...

Де вже забуті Бога настанови,
Де гроші - Бог їм і суддя...
Де цінять зовнішні обнови,
Ну а душа все більш згнива....

А де ж довіра, радість і любов?
А де повага до людей і світу?
"Та ти дурний" - мені же скажуть знов...
Немає в людях людяності цвіту...

І цей тягар нестиму крізь життя....
І мало хто мене ще зрозуміє...
Таке заплутанне сьогоднішнє буття,
Та все змінити кожен з нас зуміє...

І не поет я... просто я людина...
Жива людина... серце і душа...
І мрію я немов мала дитина,
Та мрії ці з роками полиша...

Є два життя - на скільки різні,
Один в снігу на Сході спить
Де чути залпи "Градів" грізні,
І де війна з росією кипить...

А другий, заплативши гроші,
(Чи батько має там зв’язки)
Гуля собі по світі гожім,
Та не минає кабаки...

А там війна, вмирають в ній солдати...
Солдат, що не боявся йти у бій
Вже бачив грізні дула автоматів,
І ворогів - яких неначе рій....

Ну а мажор "понти" всім розкидає,
Розказує, який він тут крутий....
І на життя людей він не зважає,
Для нього лиш гуляй і пий...

Сидить хлопчина, мерзне на морозі,
І автомат тримає у руках...
Його життя іде не по дорозі,
Складний й тернистий його шлях...

А другий хлопець десь гуляє,
Танцює в клубі, п’є вино...
На смерть людей машиною збиває,
Заплатить... Скажуть так було...

І їжі в хлопців не багато...
Води там не хватає їм...
Передають щось мама й тато,
І волонтер вже покидає дім...

В мажора - пір. Він там шикує.
Ікра, салати, риба, хліб...
Дарма харчі він так марнує...
Не зрозуміє це вже він...

В солдата форма шита-перешита,
І ту - купив він сам собі...
І дірка, що в броні пробита
На згадку, про важкі бої...

Скажу я так, вам люди добрі,
Не треба відвертатись від війни...
Вона для всіх - хто спить в окопах,
І хто не бачив ще біди...

Ми всі воюєм за свободу,
Хоч не на фронті, а в своїх містах..
Війна дає нам всім роботу,
На чисту совість у думках...

Хто волотер, хто просто помагає,
Хто не бере від інших хабарі...
Хто молиться, у Бога хто благає,
Життя солдатів Боже збережи!

Я написав... а висновки за вами...
Чи зрозумієте мене, чи ні...
Та знаю - перемога лиш за нами!
І мовлю знову, Ні війні!