Багато слів казали ми не тим….

Багато вірили й багато довіряли…

Життя здається вже пустим….

Вернути все у когось ми благали…

Минуле?  Досить вже, було…

Було і більше вже не буде….

Хоч знов в думках воно спливло,

Та нагадають знову люди…

І вірш я цей сопливий напишу,

Про те, що  нам вже не вернути….

Його в майбутнє заберу,

В якому вже тебе не буде…

І в пам’яті залишу ті слова,

Що ти казала на прощання….

В тобі любов ніколи не жила….

Й пустим було твоє «кохання»…

Вже більше не повірю я тобі,

В минуле теж назад не повернуся….

Його сховаю глибоко в душі,

Щоб більш його ніхто вже  не торкнувся….

Багато що казали нам не ті,

Й не те, що ми хотіли так почути…

Да так буває у житті,

Стають чужими рідні люди…..