На дворі дощ... він ніжний, теплий,
І хоч гримить і блискає гроза...
На серці сум... Він вічний, темний,
Але скінчиться він, як ця гроза...

Та дощ все більш і більше ллється,
І вже не теплий він, о ні!
Та так життя лише сміється,
І душу палить у тривкім вогні....

Та це пройде: і дощ, і злива,
І сонце вийде з-поза хмар...
І знову серце, як та слива
Та зацвіте... і лишить лише пар...

Той пар з вогню що доля так палила,
Ту мою душу й серденько моє...
Той пар... І лиш сльозу ту не пустила
Про каятя, про це життя своє...

І вийде сонце, лід журби розтане,
І щастя я знайду у цім житті...
Та лиш надія тане й тане...
І пропадаю я в дурнім житті...