Життя іде... кохання не проходить,
І лиш одне ти друже пам’ятай,
Що ця любов так просто не приходить,
Дарує доля нам її, про це не забувай...

І буде горе, біль, розчарування,
Розбите серце наче скло....
Так ти знайдеш своє кохання,
Бо зі всіма таке було....

Ти не один такий, повір,
Багато вже сердець розбито...
А ти хоч вір, а хоч не вір,
Моє також вже сильно бито...

І на обличі усмішка у мене,
А на душі бушує ураган....
І не спинить його, о нене, нен!
Лиш дайте хтось мені наган!

Щоб вбити цю любов в мені,
Щоб зміг нормально жити...
І без цих фраз, і без брехні,
І щоб не "вхлам" нам пити й пити...

Лиш алкоголь вгамовує думки,
Ти забуваєш її очі...
Її слова, поступки... й навпаки,
Звертаєш думи на прекрасні ночі...

На сьогодення думи ти звертаєш,
Не на минуле чи майбутнє...
Мабуть кохання справжнього не знаєш....
Це відчуття - прекрасне, незабутнє...