Да я зрадник! це я знаю....
Та що ж іще мені робить...
У п’янках я і так зникаю,
І вже не можу більше пить!

Вона мене кохає... Ви так різні...
І хоч любив тебе я так
Що різні ці погрози грізні
Сприймав як жарт... хіба не так?

Із мене випила всю кров,
Мене так намагалася послати...
І лиш та сука, та любов
Мене тримала... та, начхати....

І мильні ці вірші мабудь
Не напишу уже ніколи...
І серце просить: ти забуть,
Забуть її! Ти знаєш же відколи

Розбила серце наче скло,
кришталь розсипався миттєво;
Хоча для тебе в нас нічого не було,
Та я любив, і це життєво...

І вчора випив я вина
Щоб вгамувати бідну душу....
Не знаю, в чом моя винна?
Та пам’ятать тебе я мушу....

Сама сказала "Друзі", от і все...
Навіщо ти мене вбиваєш?
І ці дзвінки щоб нагадать усе...
А ти ж мене і не кохаєш.....

І я піду з життя твого, піду...
У світ незнаними шляхами...
Піду у забуття... таки піду
У другий світ, тернистими шляхами.....