На світі тисячі людей,
Мільйони долей і страждання...
І не пролити той лілей,
З такою назвою - кохання....

Кохання вічне, так було і буде...
І серце розриває знов і знов...
Та лиш воно ніколи не забуде,
Це почуття і цю любов...

Живемо раз, і треба нам кохати,
Кохати щиро, від душі,
Кохати треба, не кидати!
І про любов пишу вірші...

Та знов те саме, знов розлука,
І хтось спитає, де вона?
Навіщо же мені та мука?
Мина мене вона, мина....

А може це і не кохання,
А просто підготовка до життя?
Можливо все... Аби страждання
Минуло нас, пішло у забуття...