Життя втрачає свою цінність,
Життя втрачає людяність, тепло...
Життя моє - це вже не вічність,
Життя це бородьба... добро і зло...

Десь у лісах таких похмурих,
Чи на глубиннах у морях
Сховалось щастя... В затонулих
Містах великих... кораблях...

Його шукаю безнадійно,
Та вже не знаю чи знайду...
І в пошуках таких постійно,
Постійно в русі... я - йду....

Нікому тут я не потрібний,
Немає тут таких людей...
І лиш до тих я так подібний,
Які не мають вже ідей...

Ідей, як жити-нетужити,
Ідей, як вберегти усе...
Усе забуте... та, нежити...
Нежити більш... ну от і все....