Сьогодні день, коли її побачу,
Вона всміхнеться, я всміхнусь....
Її обніму... і пробачу
Її за все... і, пригорнусь.....

Мене вона, можливо, не пробачить,
В моїх очах заблискотить сльоза...
Вона її вже більше не побачить,
А у душі моїй гримить гроза...

І знов образа запанує,
І знов пробачення і каяття...
Ніхто нічого не планує...
Ніхто нічого... це - життя....

Коли життя моє зрадіє?
Коли нарешті забринить душа?
"Усе забудь" - душа веліє,
Лиш серце просить неспіша...

"Усе в майбутньому, повір,
Не варто так переживати...
Тебе полюбить, вір не вір
Недовго ранам заживати...

Майбутнє може помінятись,
І поміняється любов...
І доля може насміятись
Та над тобою, знов і знов..."

Ніхто не знає, що то буде,
І чи надовго це, чи ні...
Можливо серденько забуде
Ці почуття, такі гіркі....