І ще пишу, про це життя,
Своє... якого й сам незнаю....
Про це страждання, це ниття,
І про кохання... з небокраю
Упав би вниз, розбився б я,
Втопився у морях глибоких....
Упав би вниз, без каяття
Упав би я в степах широких...
Та час іде... усе іде...
І лиш кохання не минає...
І лиш твоя любов пройде,
Та, в тебе й так її немає...
Моя любов? Та що вона?
Вона мене лише вбиває...
Зжимає душу... А вона?
Вона мене і не кохає...
Я лишній у її житті,
Лише мішаю їй я жити,
Мішаю їй, мішаю і собі...
Та що ж мені іще робити?
Забуть її? Не можу так,
Нема чого без неї жити...
І хоч сказала б... дала знак,
Що їй потрібний... Нащо жити?