Придурок я, нічого і не зробиш,
Люблю її, незнаю і чому...
Та вже нічого не поробиш,
Її люблю, її одну...

Пишу для неї і про неї,
Про неповторну ту її красу,
Красу, неначе у лілеї,
Таку прекрасну і просту.....

Про її усмішку, про очі,
І лише нею я дишу....
І сниться все мені щоночі,
Все це, про що я тут пишу.....