Нема думок... Нема про що писати....
Про все і так написано давно...
А нам читати і читати,
Ті самі думи, так дано....

Телефон. Дзвінок. Мовчання...
у відповідь лише гудок....
Життя моє - одне розчарування,
Чом не напитися разок?

Та щоб забути все! Забути!
Хвилини смутку і журби....
Забути все! І потонути,
І понестись! Але, куди?

Туди, де любляча людина?
Нема такої на землі! Нема!
Але горить одна жарина,
і та, поволі, догора....

І день то видався негожий,
Обід одних припас мені....
Але й на інші дні він схожий,
Останні дні усі в журбі...

Мене покинула й сказала,
Що все було б не назавжди...
Вона мене і не кохала....
Та я прошу, не йди! Не йди...

Але нічого не змінити....
І ці рядки пишу тобі...
Я постараюсь далі жити....
Та вже самий, на самоті.....