і знову ніч безсонна буде... 
і знов рядки... сумні рядки... 
вона мене вже скоро так забуде.. 
та в серці в мене на віки… 

не буде більш прогулянок по місту,
в чужих обіймах зараз ти…
хоч це пишу я не по змісту,
і будеш зла на ці рядки…

та лиш в віршах знаходжу спокій,
і лише в них душа моя…
і все що було цих два роки,
терном у серці пророста….

Частину серця забрала з собою,
Натомість біль лиш завдала…
Ми не побачимось з тобою,
Мене же смерть до себе забрала….

На тебе зла я не тримаю,
Прошу одне, щасливо ти живи…
Мене на світі більше вже не має,
Я оберіг твій, так мене люби…

І знову ці безсонні ночі…
І не зі мною більше ти…
То досі бачу твої очі…
З тобою бачу досі сни…

Ось так і є… ти мрієш… ти кохаєш… 
А потім все як дим зника… 
Чому добра у світі ти чекаєш? 
Вже не бувають тут дива… 

Два роки разом… мрії і надії….
Обручка… і бажанне слово «так»…
А потім – все… немає в мене віри…
В кохання віри в мене вже нема…

Недавно чув, що «я тебе кохаю»,
А зараз що? «Ти зникни із життя»…
І зла на тебе зовсім не тримаю,
Та і моє кохання вже вмира…

Чому зі мною ти ось так зробила?
Чому у мить змінилася так ти?
Чи ти мене ніколи не любила?
Чи обманула словом «ми»?

Для тебе легко так усе залишити?
Бо просто вже набрид тобі?
Не можу я на все забити…
І все тримаю у собі…

Ну що ж, прощай, як ти так хочеш,
Бо вже втомився в бородьбі…
Зі мною бути ти уже не хочеш,
То будь щаслива у житті….

А відповідь я так і не почую….
Питання ці залишаться глухі…
І на прощання я тебе цілую…
Ми зараз різні.. ми чужі… 

Моя хороша, мила і прекрасна,
Моє кохання, ти моє життя...
Ти в мене сама, сама класна,
З тобою кольорове це буття...

Твоя усмішка зрозуму же зводить,
А твої очі - ясні як зоря....
Твоя фігура з оберту заводить,
І неземна твоя краса...

Ну а твій сміх - це просто неймовірно.
А погляд - ніжний як роса...
Тобі я завжди  буду вірний,
З тобою наче в небесах...

Ти ангел мій... Ти моя радість...
Ти моє сонце... Ти моя мала...
Ти просто чудо, що приносить щастя...
Я просто твій... а ти моя...

Такого щастя ще не бачив...
Краси такої ще не зустрічав...
В тобі майбутнє я побачив...
Тебе усе життя шукав...

І ось два роки ми вже разом,
І ось два роки - ти плюс я...
І скоро вийдеш ти за мене заміж...
І скоро будем ми одна сім’я...

Десь чути вистріл... і падає додолу...
Із рани кров тече немов ріка...
В очах темніє... хочеться додому...
Й душа на небо тихо відліта...

Він впав... прикрив свою країну...
Прикрив себе, щоб вільно ти тут жив...
За твоє щастя він в бою загинув...
За тебе він себе не пожалів...

Він впав на землю, в небо подивився...
Згадав батьків, дружину і дітей...
Він смерті в очі пильно так дивився...
Зробив усе, щоб зберегти людей...

Десь чути вибух... знов салюти...
І знову гроші в небо полетять...
У нас же люди ніби і не люди...
І як дивитись на "телят"?

Мажор? та пофіг - не боюся...
Не все ти купиш у житті...
На тебе точно не молюся...
Тут ти ніхто, і будеш ним...

Пишу до тих, для кого гроші
Дорожче неньки, рідної землі...
Хто вже забув закони Божі...
Хто загубився у пітьмі...

І хто продав вже батька й маму...
Для кого гроші - це його сім’я...
До вас пишу, і досить вже обману,
Бо кров’ю вже окропленна земля...

І знову ручках у руках,
І знов рідки у ритмі і у римі....
І знову душу видно у рядках,
І ці слова - спокійні й тихі...

Я вже й забув, як це писати,
Писати ці прості вірші...
Та хтось у радість буде їх читати,
І будуть знати ці мої рядки...

Таке життя... Війна-кохання...
І ці два фронти нелегкі...
Да вже так є... І головне бажання,
Щоб мати сили в ці важкі часи...

А перший фронт - війна на Сході...
Де день-у-день зі смертю йдеш на ви...
Де троє діб уже в поході...
Де за горбом вже вороги...

Де всі брати, брати по зброї,
Де гуркіт танків, залп гармат...
Де всі стоять на захист волі,
Де знов стріляє автомат...

А вдома так давно чекають,
Кого дружина, діти чи батьки...
Ну а мене чекає там коханна,
Я повернусь... Ти тільки жди...

І другий фронт - кохання наше,
Війна за щастя, за сім’ю...
А іншим збоку видно краще,
Тут більше зрадників ніж у бою...

Не вір ти їм, не вір нікому,
Та довіряй лише собі...
Я повернуся скоро вже додому,
"Тебе кохаю" - прошепчу тобі...

І знову ручка у руках,
Два фронти рвуть мене мене за душу...
Кохання в серці... у рядках...
Війна в крові... й там бути мушу...