Колись коханний... зараз - друг....
Колись моя... а зараз вже чужого...
Для мене це - немов страшний недуг...
Живе кохання в мене ще одного...

Вже більше я до губ не доторкнусь,
І поцілунок ніжний не відчую...
І кожну ніч в думках своїх гублюсь,
Та голос твій постійно чую...

І лише в сні, тобі я посміхнусь,
Побачу ямочки на щічках, що від сміху....
І в твої очі карі подивлюсь,
В яких тонуя в нічку тиху...

Закрию очі, й образ твій
Вже котру ніч не дасть заснути...
І знов почути хочу - "мій",
Та не судилось цьому бути...

А може й ні? А може це не так?
Й надія в серці ще жевріє...
Ще може я почую слово "Так",
Бо досі я тобою лиш хворію...

Колись коханний... зараз - друг...
Та може час усе змінити...
Кохання - ліки від недуг...
Лиш треба якось пережити..