Вернулась... навіть і незнаю,
На день, на місяць чи на рік...
Я сильно так іі кохаю,
В свої роки, в свій юний вік...

Я плани будквав, я мріяв,
Що завжди будемо разом,
Та вітер думи всі розвіяв,
Сказав: " Не бути вам обом....

Тебе вона не любить, знай,
Забуде все, тебе забуде...
І лиш одне ти пам’ятай,
"Люблю" немає і не буде...

І лиш слова, пусті слова,
Лунатимуть, не про кохання,
Про дружбу скаже лиш вона,
І знов біда, і знов розчарування....

Да ти терпи, терпи юначе!
Забудь її, забудь, не згадуй...
Вона ж згадає і заплаче,
Її ти душу більш не радуй...."

Та вітрові скажу: "Верни,
Верни усе, і будь що буде....
Мені і так хватило вже біди,
Можливо більш і не забуде...

І будем разом, хоч на мить,
На день, на місяць чи на рік,
Любов її можливо спить,
В її роки, в цей юний вік...."