Скажи, чого не любиш ти мене,
Чого життя таке несправедливе?
А я скажу, як я люблю тебе,
І що життя у нас брехливе...

На кожнім кроці зрада і брехня,
На кожнім кроці біль, страждання....
Та найсильніше почуття,
Що є для мене - це, кохання....

Та тільки ти мене не любиш,
А як же я хотів сказать тобі,
Та ти зі мною тільки дружеш,
І серце знов моє в журбі.....

Нема любові, і не буде...
Про мене забуваєш знов і знов...
Нема дзвінків, і серце вже забуде,
Прекрасне почуття, під назвою "любов"...

Та я чекаю, час безмежний,
І відповідь почую я колись....
Та вся душа моя летить за межі,
І я скажу тобі, молись, молись....

Життя без тебе - не життя,
Та вічність жити ми не будем,
Воно похоже на ниття,
Та скоро все це ми забудем...

Забудеш все,і ці вірші,
Не прочитаєш ти ніколи,
Співа душа моя пісні,
Незнаю навіть це відколи...

Відколи я пишу вірші,
Відколи так тебе кохаю....
І рвеця все в моїй душі,
Тебе обняти так бажаю....

І хоч далеко ти, далеко...
І, може, ти гуляєш з ним,
Та ти лети, лети лелеко!
А я залишуся на цій землі один....

Ну все... Завершую свої рядки...
І щастя я тобі бажаю....
І пам’ятати буду я тебе завжди,
І щоб ти знала, я тебе кохаю!!!