І як живеш, ти, у такій країні,
Де знищили вже майже все....
Проснися, й глянь на ці руїни,
І як тепер вернути нам усе...

Де владу сахопили посіпаки,
Московські пси і люті вороги,
Де владу сахопили комуняки,
Сини жидів біди нам принесли....

Де наш Хмельницький, де Мазепа,
Де України вірнії сини?
Де наш Шухевич і Бандера,
ну де вони... ну де вони...

Нема вже їх... но їх діла
Живі, живі вони донині,
І хоч пройшли вони літа,
Но ми, сини їх, вірні Україні!

Ми ще живі, ми ще живі!
І будем битись до загину...
І голови ми покладем свої,
За честь, за славу, за вкраїну!

Та мало нас таких на цій землі,
Всім краще " вийти із води сухими",
Бо їм начхати, чи жиди, чи москалі,
Й надалі правитимуть ними...

Ми й так по вуха у багні,
Що гірше вже й не може бути,
Вже краще нам загинуть у війні,
Та схаменіться ж ви, нарешті люди!

І вже назад не буде вороття,
Й сини забудуть нас навік...
Хай ми підем у забуття,
Та справи наші житимуть повік!!!