І знову ручках у руках,
І знов рідки у ритмі і у римі....
І знову душу видно у рядках,
І ці слова - спокійні й тихі...

Я вже й забув, як це писати,
Писати ці прості вірші...
Та хтось у радість буде їх читати,
І будуть знати ці мої рядки...

Таке життя... Війна-кохання...
І ці два фронти нелегкі...
Да вже так є... І головне бажання,
Щоб мати сили в ці важкі часи...

А перший фронт - війна на Сході...
Де день-у-день зі смертю йдеш на ви...
Де троє діб уже в поході...
Де за горбом вже вороги...

Де всі брати, брати по зброї,
Де гуркіт танків, залп гармат...
Де всі стоять на захист волі,
Де знов стріляє автомат...

А вдома так давно чекають,
Кого дружина, діти чи батьки...
Ну а мене чекає там коханна,
Я повернусь... Ти тільки жди...

І другий фронт - кохання наше,
Війна за щастя, за сім’ю...
А іншим збоку видно краще,
Тут більше зрадників ніж у бою...

Не вір ти їм, не вір нікому,
Та довіряй лише собі...
Я повернуся скоро вже додому,
"Тебе кохаю" - прошепчу тобі...

І знову ручка у руках,
Два фронти рвуть мене мене за душу...
Кохання в серці... у рядках...
Війна в крові... й там бути мушу...