Я не скажу, що на душі обіда,
А на душі лиш просто пустота...
Можливо я її обідив лиш тим,
Що я ревную з непроста....

Та що поробиш, я такий,
І вже нічого не змінити...
Ревную сильно я її,
Бо лиш її не замінити...

Можливо це не до вподоби їй
І бісить це її немало....
Але скажу, скажу я їй
Я пережив уже чимало...

І втратити тебе не хочу,
Та лиш не чуєш ти мене,
Не розумієш чи не хочеш
Ти зрозуміть, що я люблю тебе....

Ти найдорожча у моїм житті,
Ти та, кого люблю безмежно...
Але яке займаю місце у житі,
В твоєм житті... Бо це так важно...

Чи я потрібний? Може й ні,
Можливо все... але я вірю
Що дорожиш, що я потрібний лиш тобі...
 Та вірю в це я... щиро вірю....