У снах тебе я бачу,
В думках моїх постійно ти....
Незнаю я, коли побачу
свою кохану... лише ти...

Лише для тебе я живу,
І лише ти розвеселити можеш...
Багато ще я напишу,
Зарадити цьому ніхто не зможе...

Як ти без мене я не знаю,
Можливо весело тобі....
Можливо все, та я то знаю
Що я потрібний лиш тобі....

Мама люба, що ж поробиш,
Вона єство моє, життя моє....
Нічо зробити вже не зможеш,
Лиш з нею зв’язане життя моє...

Тобі ж вона також і до вподоби,
Хоч трішечки молодшая вона...
Та ще роки... лиш не до вподоби
Мені, що не зі мной живе вона...

Я знаю, рано ще для того
Щоби з’єднати долі нам свої,
Та вам скажу, готовий я до того,
Щоби сказати їй усі думки мої...

Сказати їй - "моя ти рідна,
Люблю тебе я більше всіх...
І хоч моя та доленька та бідна
та всеодно - усе не сміх...."

Хай різне думають там люди,
Але кохання не згубить...
Хай різне кажуть тії люди,
Життя то мимо не промчить...