Уже три місяці минуло
Відтоді, як її я покохав,
Із нею я забув минуле,
Чого ж раніш її не знав...

З тобою так спокійно на душі,
Твоя любов мене так зігріває,
І це тобі пишу вірші,
Мені тебе так не хватає...

Я так сумую, тиждень жду
Той час, коли її побачу,
Той час, коли до тебе я прийду,
Чому ж тебе так рідко бачу?

Та осінь листя обсипає
І скоро сніг засипе все...
Мені тебе так не хватає
І знов згадаю я усе....

Прекрасні дні, де ми удвох
Гуляли під вечірнім сонцем,
Де зорі зустрічали нас обох,
Де називав тебе я  сонцем...

Де теплий вечір зігрівав
Серця закоханні безмежно,
Де день у гості завітав,
Бо і від нього щось залежно...

І кожний день приносив радість,
Бо ми були тоді у двох.
І наше щастя, наша радість
Тай розділить ці дні на двох....

Холодна осінь зруйнувала все,
Ми на навчанні, так далеко...
Лиш вихідні для нас, і все,
Та дні летять немов лелеки....