Надворі дощ та сум в душі,
А на повторі пісня лиш одна...
І так погано на моїй душі!
Мені погано... Ти одна...

Чому я біль той спричиняю?
Чому завсіди настрій я псую?
Чому? І відповідь я знаю,
І як той пес, я знов скавчу...

Мені так сумно і так важко
Себе пробачити за все...
Пробач і ти, якщо не важко,
Пробач і ти мене за все...

Пробач за біль спричинений дурнею,
Пробач мене за ті дурні слова,
Пробач за те, що я страждав фігнею,
Пробач, що ревність чув в своїх словах.

Пробач, що щасто так ревную,
Пробач, що я псую твій вільний час,
Пробач, бо я люблю тебе, ціную
Свою кохану, прийде ще наш час.

Я знаю, важко пробачати,
Та ще скажу я, і не раз,
Себе не буду вибачати,
Я провинився уже не раз...

Ти терпиш все, за це кохаю,
За це безмежно так люблю.
І я щасливий, бо тебе я маю,
І ти одна така. Люблю тебе одну...